• Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Процеси на Сонці

Фізичні процеси, що відбуваються у надрах Сонця, його атмосфері й короні, характеризуються наявністю таких структурних утворень як сонячні плями, петлі, протуберанці, аркади, сонячні спікули, магнітні силові трубки, що викидаються з хромосфери в корону, такими явищами як викиди коронарної маси, диференційне обертання, меридіональна циркуляція.

Створена математична модель коронального викиду маси (КВМ) на основі магнітно-вихрового кільця. Побудована модель дозволила пояснити такі явища як розширення КВМ і той факт, що він має власну швидкість, яка може перевищувати швидкість сонячного вітру. Ця модель зараз удосконалюється, зокрема враховується неоднорідність плазми всередині і зовні кільця.

Ще одним важливим досягненням є математична модель спікули, за допомогою якої показано, що великі висоти, на які піднімаються спікули, пояснюються резонансними ефектами. Зараз розробляються математичні моделі коронального викиду маси з магнітно-силових трубок в результаті конвективних течій у приграничному шарі і перезамикання магнітних силових ліній, а також викидів у еруптивних протуберанцях і аркадах на основі трьох типів нестійкостей. Паралельно вивчається рівновага плазми в магнітосфері Землі.

Результатом досліджень є обгрунтування гіпотези про генерацію глобальної полоїдальної течії на Сонці внаслідок втрати стійкості його диференційного обертання.

Серед вчених, що вивчають геліосферу, існує думка, що більшість структурних утворень в космосі є безсиловими. З використанням цього припущення розроблена математична модель безсилових тороїдальных конфігурацій для опису магнітних петель і аркад.

Дослідження за вказаним напрямом здійснюються у межах тем НАНУ.